Галичина є колоритним краєм, корінні мешканці якого здавна мають пристрасть до загадкових історій, оповитих містикою, та нерідко моторошних міфів.
Ця стаття розповідає про найвідоміші легенди Івано-Франківська. З ними місцеві екскурсоводи й краєзнавці охоче знайомлять гостей цього одного з найбільших міст західноукраїнського регіону.
Більшість із таких дивовижних повір’їв пов’язані з різними локаціями та природними й історичними пам’ятками відповідного обласного центру.
Таємниці Бійної гори

Таку назву за минулих часів мав масив Вовчинецьких гір, що є частиною Покутської височини. Ця локація загальною площею близько 30 гектарів розташовується на північно-східній околиці міста й межує з селом Вовчинець.
Зараз дане узгір’я є улюбленим місцем мандрівників та любителів неймовірно красивих краєвидів. З нього відкриваються неперевершені панорами. А колишнє найменування пагорбу Бійна гора пов’язане з історичною подією – розповідають, що на цьому місці колись точився кривавий бій між українським козаками й очолюваними Потоцьким військами поляків.
Містичні легенди Івано-Франківська про Бійну гору розказують, що ночами її схилами й верхікою прогулюються жахливі монстри. Один із них має вигляд чорного собаки, другий – вужа з головою людини, а третій виглядає як дракон. Ця нечисть може згубити допитливих чи випадкових подорожніх у разі зустрічі з ними. А на купальські свята з пагорба нібито чуються дивні звуки – звідси долинає церковний дзвін та співи. Кажуть, що це співають душі грішних ченців.
Примари в місті

Багато івано-франківців упевнені, що привидів можна побачити на вулиці Труша та в міському парку. На доказ такої думки вони наводять факти про пригоду, що трапилася з молодим подружжям. Ця пара, яка орендувала квартиру в одному з будинків на вулиці Труша, стикнулася з дивними речами – у відповідній оселі ночами чулися незрозумілі звуки. Здавалося, наче хтось ходить кімнатами, скрипить дверми та дзвенить на кухні посудом, а продукти зникали.
Орендатор пояснив такі моторошні явища тим, що квартирою іноді бродить привид його бабусі, колишньої власниці оселі, яка перед смертю збожеволіла.

А в одному з парків міста перед світанком з’являється привид дівчинки. Побачити його можна на алеї, що неподалік атракціонів. Ця примара вбрана в білу сукню та має рожевий бантик на голові. Кажуть, що таку подобу приймає неспокійна душа доньки заможного мисливця та колекціонера зброї Дошорти, що мешкав тут.
Сюжет відповідної легенди про Івано-Франківськ розповідає, що мала одного разу спустилася, до підвалу, де знаходилося зібрання зброї батька, всупереч його забороні. А двері неочікувано зачинилися. Дівчинку так і знайшли, хоча її шукали дуже довго. У розпачі родина покинула свій маєток і повернулася до нього лише за рік. Мумію своєї дитини Дошорта виявив, коли спустився в підвал, готуючись до полювання.
Містичне підземелля

В епоху пізнього середньовіччя Станіславів являв собою оборонне укріплення. Ця військова цитадель включала шість з’єднаних наземними фортечними укріпленнями бастіонів.
Деякі дослідники схиляються до думки, що центральна вежа була оточена підземними переходами. Існувала розгалужена мережа таких тунелів – вони пролягали під ратушею, під будівлями Тринітарського монастиря й замку Потоцьких, оточували храм Воскресіння (нині Архікатедральний собор) та Колегіати Марії (в цій споруді зараз розташовуються міський музей мистецтв Прикарпаття).
А легенди про підземелля Івано-Франківська тих часів розказують, що їх ходи були настільки широкими, що дозволяли під землею їздити в каретах місцевим багатіям, зокрема, фундатору міста Анджею Потоцькому. Шляхами для виходу за кордони цитаделі могли бути підземні каналізаційні колектори, прокладені в той час.
Археологи періодично в цій локації проводять розкопки – такі дослідження дають можливість відкривати невідомі сторінки історії легендарних підземних споруд міста та його древніх укріплень.
Кладовище з вампірами

Недоброї слави зазнав покинутий цвинтар на вулиці Київській. Ховали померлих на цьому кладовищі за часів минулого століття. Останні могили на території даного містичного об’єкту з’явилися в 1970-х роках.
Якщо вірити одній з місцевих легенд, одного разу на Київському цвинтарі поховали вампіра. І ця істота іноді приходить з потойбіччя, щоб вбивати людей. Історичні факти, коли в місті знаходили трупи зі слідами укусів на шиї, дійсно мали місце в 1974 році.

Цікаво, що, незважаючи на радянську пропаганду, яка відкидала існування різних міфічних істот, і вампірів у тому числі, за розпорядженням місцевої влади «вампірові могила» після таких злочинів, що залишилися нерозкритими, була випалена за допомогою вогнемету. Не менш дивно й те, що після такого заходу загадкові смерті в Івано-Франківську припинилися.
Проте багато поціновувачів містики, любителів моторошних відчуттів та тих, кого цікавлять івано-франківські легенди про вампірів, а ще представники деяких молодіжних субкультур відвідують Київський цвинтар і в наш час як культову локацію.
Кінотеатр на кістках

Будівництво кінотеатру «Космос» дійсно велося на місці першого єврейського кладовища Станіславова. Відомо, що ділянка під цей цвинтар була виділена ще Анджеєм Потоцьким далекого 1662 року.
На той час це була територія біля Тисменської дороги. Пізніше в місті заснували ще одне місце масових поховань, неподалік озера. Оскільки старе кладовище після завершення Другої світової війни поступово стало занепадати, місцева влада прийняла рішення його знести та побудувати на відповідній ділянці кінотеатр.
Але щойно цей культурний заклад запустили в експлуатацію, почали відбуватися незрозумілі й жахливі речі. Наприклад, у переддень першого сеансу, точніше, вночі, почалася дуже сильна злива, і стеля новобудови раптово обвалилася. Так душі померлих нібито продемонстрували своє незадоволення й обурення.

Деякі краєзнавці свідчать, що елементи будматеріалів знесеного погосту були цинічно використані будівельниками – наприклад, могильні плити вони застосували для спорудження таких елементів нової локації як тротуарна плитка та бордюри. Вони пішли навіть на спорудження монументу на честь чекістів, що колись височів на Валах.
Відьмина гора в парку Шевченка

Є багато туристів, яких більше цікавлять не легенди про історичні події Івано-Франківська, а міфічні історії, пов’язані з магією й чаклунством. Такі мандрівники відвідують пагорб на парковій території, що знаходиться поряд зі стадіоном «Рух».
Містяни-старожили називають це місце «відьмовою горою» та розповідають про проведення за давно минулих часів на цьому узгір’ї відьомських шабашів та ритуалів сатаністів.
Утім, історики пояснюють походження пагорбу набагато прозаїчніше – він був насипаний для того, щоб слугувати оглядовим майданчиком ще до початку першої світової війни, коли місто входило до території Австро-Угорського королівства. Оскільки на той час багатоповерхівок у даному населеному пункті практично не було, погляд із верхівки пагорба охоплював більшу частину міста, практично до його околиць.
А недавно слухи про містичність Відьмової гори «підігрів» кримінальний злочин – біля підніжжя цієї локації чоловік убив з вогнепальної зброї свою колишню дружину, а потім застрелився сам.
Родинний склеп Потоцьких

Поширеними є також місцеві легенди про відомих людей Івано-Франківська. Одна з них пов’язана з родинною усипальницею фундаторів міста.
Знаходилася ця гробниця, в якій знайшов вічний спокій похований засновник міста Анджей Потоцький, його дружина Анна Рисінська та їхній старший син Станіслоав Потоцький у будівлі, що в наш час є музеєм мистецтв Прикарпаття.
Дана споруда представляє величезну історично-архітектурну цінність – її дослідники вважають у місті найстарішою, що збереглася до наших часів. Зведена вона у вишуканому стилі, який вражає розкішшю й величчю – це справжня перлина зодчества.

Прах членів родини Потоцьких зберігався в усипальниці до 1965 року, доти, доки її приміщення було костелом. Потім, за розпорядженням влади, ця святиня була перетворена на геологічний музей. В інтер’єрі костелу провели ремонтні роботи, під час яких саркофаги розбили, а частину останків похованих передали до медичного інституту як наочне приладдя. Інші рештки кісток були таємно закопані на міському цвинтарі.
Наразі точне місце поховання фундаторів міста не відоме нікому. Але кажуть, що вночі в музеї можна почути дивні шерехи, кроки й голоси.
Проклята площа

Таке негласне найменування має центральний майдан Ринок, обабіч якого височіє івано-франківська ратуша.
За минулих часів та площа була місцем публічних страт. А під нею знаходилися підземні тюремні каземати центральної тюрми. У них закатовували тисячі в’язнів. Серед цих страчених був ватажок опришків Василь Баюрак, якого мучили жахливими тортурами. А пізніше судом був винесений вердикт, що приговорив його до страшної смерті.

Згідно цього вироку, народному герою спершу відрубали дві руки, а потім відсікли голову. Після цього тіло опришка четвертували й окремі його частини розвісили на шибениці майдану. За деякий час ці решти закопали, але голова продовжувала висіти, наводячи на городян жах.
Відтоді міська вежа час від часу почала руйнуватися з невідомий причин. Капітальний ремонт та відновлення цієї башти доводилося проводити чотири рази. За легендою, руйнування ратуші було справою рук страченого гуцула – ватажка народних месників. Так Баюрак мстився своїм катам. Повір’я розповідає, що примара опришка досі продовжує час від час з’являтися в коридорах та залах вежі. А іноді привид грає на старому роялі. І часто такі моторошні концерти стають причиною звільнення працівників служби охорони Краєзнавчого музею.
Легенди Франківщини для дітей

Ці популярні загадкові історії є більше схожими на казки.
Одна з них розповідає, як Господь перетворив людину на лелеку. Цей чоловік змушений був покинути рідний край через злидні, голод та спрагу. Вічне літо, воду та хліб йому вдалося відшукати на чужині. Проте туга за батьківщиною не давала переселенцю спокою. Він мріяв мати крила, щоб на них літати додому хоча б раз на рік.
Після того, як з такою молитвою чоловік звернувся до Бога, той обернув мрійника птахом. Відтоді лелека прилітає в Україну навесні, звиває там гніздо й виводить пташенят, але восени відлітає до вирію, прямуючи на Південь, де тепло.
Інші легенди краю пов’язані з історичними особами. Багато з них присвячені Олексі Довбушу. Наприклад, поширена оповідка, як цей ватажок повстанців, завдяки власній кмітливості й відвазі, відібрав гроші в багатія на ярмарку в Солотвині та роздав їх бідним людям. Своя легенда існує практично про кожне містечко й село Івано-Франківської області. А сказання про річку Бистрицю в Порогах розповідає про чоловіка-ворожбита з надлюдськими можливостями. Він зміг повернути русло цієї водойми так, щоб воно в пору злив та повені не завдавало лиха селянам, які мешкали поруч.