Однією з найвідоміших сакральних споруд обласного центру Івано-Франківщини є величний храм, який місцеві мешканці називають блакитною церквою. Багатьом із них відомо, що ця будівля раніше була Вірменською церквою Непорочного зачаття Діви Марії.
Зараз відповідний храм, вражаючий вишуканістю та цікавим історичним минулим, називається Свято-Покровський Катедральний Собор ПЦУ. Про створення, життя цієї святині в різні епохи та сьогодні, про особливості її архітектури та дивовижні події, пов’язані з відповідною церквою, відомою далеко за межами Прикарпаття, розповідається далі.
Свято-Покровський собор: історія та цікаві факти
У перші роки існування Івано-Франківська, який на той час носив назву Станиславів, на території цього населеного пункту проживали вірмени. Представників вірменської громади в місті було досить багато – їм належав цілий квартал. На відповідній території вірмени вирішили збудувати власний храм.
Спочатку вони звели церкву з дерева. Процес будівництва храму тривав близько двох років і був завершений у 1664 році.
Першою чудотворною іконою, що з’явилася в цій культовій споруді, став образ Діви Марії, який був точною копією Ченстоховської ікони Богородиці. Відомо, що створений був даний шедевр іконопису на замовлення писаря вірменської громади, Домініка, і спочатку він знаходився у цього чоловіка вдома.
За даними джерел, Домінік, що мав дуже поганий зір, постійно читав молитви перед відповідною іконою. І відбувалося диво – поступово він ставав бачити дедалі краще, доки зір його не відновився повністю. Писар пояснив таке явище чудодійними здібностями образу і передав ікону до храму.
Так Вірменська церква в Івано-Франківську стала власницею чудотворного образу Матері Божої.
Справжні чудеса, які приписують силі цієї ікони, почали відбуватися після 22 серпня 1742 року, коли образ почав мироточити. Відомо немало фактів про зцілення прихожан не лише від сліпоти, але й від таких недугів як артрит, епілепсія та багатьох інших серйозних захворювань.
Віряни вирішили, що така Чудотворна ікона має знаходитися в кращій церкві – дерев’яна споруда храму є для неї була занадто скромною.
Як костел став кам’яним та яка доля його чекала далі
Будівництво нової святині, з каменю, висловлюючись сучасною мовою, анонсували в 1743 році. Саме тоді, 28 травня, власником міста Йосипом Потоцьким, був урочисто закладений наріжний камінь майбутньої церкви.
Але за браком коштів будівельні роботи, що передбачали зведення фасаду храму, розпочалися лише 5 роками потому. Щоб прискорити процес будівництва, Потоцьким було видане розпорядження щодо обов’язку членів єврейської громади щорічно сплачувати 1 тисячу злотих. Ці гроші потрібні були, щоб добудувати церкву, яку набагато пізніше перейменують на Кафедральний собор (Івано-Франківськ).
Так і будувалася святиня на єврейські кошти впродовж довгих 15 років. Євреї були змушені владою фінансувати це будівництво, не зважаючи на те, що вірмени були їх затятими торговими конкурентами.
Освячена нова церква була в 1763 році, 22 серпня. Виглядала вона неперевершено, бо декор святині виконували талановиті митці. Розписував інтер’єр костелу знаменитий польський художник Ян Солецький, а автором вишуканих скульптурних композицій, що прикрашали вівтарі, став Матвій Полейовський.
На ритуал освячення запросили львівського архієпископа Якова Стефана Августиновича. Цей священник дав храму нову назву – костел Непорочного зачаття Найсвятішої Діви Марії.
Утім, навіть після освячення собор Покрови Пресвятої Богородиці в Івано-Франківську стояв із незавершеним, не оштукатуреним фасадом кілька десятиліть.
На рубежі XVIII-XIX сторіч вірменську громаду міста чекали тяжкі випробування. Її представників тут залишалося все менше – вірмени почали масово емігрувати в Угорщину. Результатом відповідної ситуації стало закриття храму. З 1811 по 1826 рік церква була зачиненою й знаходилася в незадовільному стані.
Пізніше в святині богослужіння були відновлені, а її будівля частково реставрована. Ініціатором таких справ став парох Антоній Барковський.
Відомий факт про кошти вірменського братства святого Григорія загальною сумою близько 70 тисяч злотих, які 1803 року були вкладені до львівського банку. Щорічний відсоток вкладу становив 175 злотих, які й використовувалися як плата пароху.
28 вересня 1868 у місті сталася масштабна пожежа, відома під назвою Мармулядової – тоді вогонь знищив приблизно чверть всіх будівель Станіславова. Не оминула пожежа й костел–Вірменська церква (Івано-Франківськ) практично згоріла.
Фінансували реставрацію храму, що завершилася 1870 року, всією міською громадою – віросповідання та національності городян у цій благородній справі не мали значення.
Після відновлення сакральна будівля набула дещо нового вигляду. Змін зазнала форма її куполів, сигнатурку поновлювати не стали, а висоту двох бокових башт зменшили.
Життя святині у ХХ-ХХІ столітті
Чергових руйнувань храм зазнав за часів Першої світової війни. Російські вояки отаборилися біля церкви і вели звідти вогонь по супротивнику. Виявивши місце дислокації ворога, німці вдарили гарматами у відповідь. Результатом цього обстрілу стало пошкодження фасаду костелу та пробиття його стелі в декількох місцях.
Коли війна закінчилася, храм влада міста визнала історичною та архітектурно пам’яткою, на її відновлення були виділені кошти. Сталося це за активної ініціативи пароха Францішека Комусевича. У результаті реставрації споруда отримала новий, оцинкований бляшаний дах та покриті міддю куполи. Фрески її та вівтарні скульптури також відновили. Нові скульптурні композиції виготовив майстер Мар’ян Антоняк. А загальне керівництво проєктом реставрації здійснювалося архітектором Станіславом Трелею.
У 1937 році, 30 травня, Чудотворний образ Богоматері був коронований. Цей ритуал відбувся за участі примаса Польщі кардинала Гльонда та багатьох єпископів, що були представниками церкви вірменської, римо-католицької і греко-католицької.
Після Другої світової війни, в 1946 році більшість поляків та вірмен, які до цього знаходилися в полоні, виїхали з України до Польщі. З собою емігранти тоді вивезли й Чудотворну ікону.
Зараз цей образ Богоматері можна побачити в костелі святих Петра й Павла міста Гданськ.
Приміщення храму, в якому знаходилася ця ікона раніше, віддали російській православній церкві.
Наприкінці 1940-х років вона була радянською владою зачинена. В церкві, де раніше велися богослужіння, розташувалася майстерня художників.
Пізніше, 1971 року колишній храм став музеєм релігії та атеїзму. Знавці іронічно порівнювали зібрання даного закладу з експозиціями музею катувань, що знаходиться в місті Кам’янець-Подільський.
Повернула церковний статус ця споруда лише в 1990 році – тоді її передали УАПЦ та перейменували на Покровський собор УАПЦ. Того ж часу за ініціативи нових господарів святиню перефарбували – її фасад став блакитним. Таке забарвлення вважається геральдичним кольором Богоматері.
2008 року в інтер’єрі церкви проводилися реставраційні роботи, а трьома роками пізніше відновили її фасад. У результаті Свято-Покровський Катедральний Собор ПЦУ в Івано-Франківську став виглядати дещо інакше.
Особливості архітектури
Відомо, що першу, дерев’яну Вірменську церкву збудували в стилі бароко. Такий італійський архітектурний стиль храм демонструє і нині.
Святиню відрізняє цегляний фасад та базиліка з трьома назвами і трансептом. Бокові нави мають однакову висоту. Головний фасад вирізняє трохи увігнута геометрія та фронтон трикутної форми. На ньому височіють дві круглі башти. Декором споруди є пілястри іонічного ордену, які завершує карниз.
Перекриттям храму є напівциркульне склепіння, що має розпалубки. Центральний купол церкви позбавлений барабану. Опорою для нього є стовпи з арками.
Інтер’єр церкви оздоблений іонічним орденом. У приміщенні храму збереглися старовинні дерев’яні скульптури та фрески – такий декор демонструє карниз центрального вівтаря і трансепт. Центральна частина вівтаря прикрашена плитою Хачкар, яку вирізняє вірменський стиль.
Храм має галерею з 14 великих колон із фігурами. Скульптурний декор собору є поліхромним, вирізьбленим із дерева, та покритий позолотою поверх шару фарби і левкасу.
Знаходиться ця святиня за адресою вулиця Мельничука, 5. Щодня двері храму відчинені для прихожан та туристів з 7.00 до 18.00. Понеділками церква зачиняється на годину раніше.
Графік роботи закладу може змінюватися на великі православні свята.
Більше про цікаві місця Івано-Франківська читайте в рубриці Туризм на нашому порталі.